Нещодавно в місці впадіння річки Самара в Дніпро, неподалік земель, де сталася переможна битва козаків отамана Івана Сірка з татарами, відбувся спуск козацького струга на воду. Подія зібрала чимало глядачів – люди захоплено дивилися на човен, січовиків, які ніби повернулися з минулого до України. «Вістям» пощастило взяти інтерв’ю в одного з творців козацького човна – Олега Чорненка.

– Пане Олеже, чому так довго – понад пів року – струг очікував на спуск, адже Ви з хлопцями виготовили його ще минулої осені?

– Так, рік тому ми, козаки Кодацької паланки Війська Запорозького Низового (творче об’єднання «Золота паланка»), створили справжній старовинний човен – струг. Але одразу спустити на воду судно не вдалося – мабуть, не настав час. Того дня, коли перево­зили човен до річки, ніби переслідували невдачі: транспортувати його на колесах (як спершу планували) було важко, бо пішов рясний дощ, колеса загрузли в землю й довелося викликати евакуатор. Злива не вщухала цілий день, тож спуск човна так і не відбувся.

Тоді швидко настали холоди (човен закінчили робити восени) і ми відклали спуск струга на цей рік. Не поспішали, бо допрацьовували суденце, зокрема, оснастили його міцним кріпленням з очерету, щоб воно було стійкішим на воді. Робили все так, як у старі часи наші предки, запорожці. І ось, нарешті, напередодні Спаса зважилися спустити струг на воду, перевірити його на стійкість.

– І все ж, що підштовхнуло до думки «зводити старовинний струг»?

– Ще у 2017 році наш побратим, Микола Шапа, якось розповів про те, що козаки Печерської сотні з Києва побудували один із різновидів ­козацького човна і плавають у походи на ньому. Тоді й ми захопились ідеєю створення судна. «Добре було б човен козацький змайструвати…» – міркували. Але довгий час не рухали справу. Бо ж робота непроста, та й інформації про це було обмаль. Лише у 2018 році почали технічно визначатись, що та як будемо робити, шукали сучасних майст­рів, аби допомогли у даній справі.

– Та чи залишилися подібні майстри в Україні?

– Так, завдячуючи долі, маємо! Нам багато порадив будівельник човнів Валерій Бондаренко з села Ковпаківка Магдалинівського району; також перейняли досвід майстерні з виготовлення човнів у Микільському-на-Дніпрі. Крім того, наші козаки Микола Шапа та Володимир Пасинко (козак Колоброд) ретельно вивчали будову старих суден, що в музеї на Хортиці. Побували ми й у селах Придніпров’я та Присамар’я, зокрема у Старих Кодаках, де раніше лоц­мани дніпрові жили. Виявилося, що там також збереглися деякі старі човни. Так ми й довідалися про особливості будови козацьких стругів. Лише після детального дослідження старих човнів та ви­вчення технології наважилися самі будувати саме плос­кодонне судно – струг козацький. Чому струг? Бо таких суден до нас у сучасній Україні ніхто не робив!

– Яку деревину використовували для струга?

– З огляду на матеріальну можливість намагалися вибрати «краще з поганого». Звісно, в нас вибір деревини був незначний. Ціна ж, яку витратили на унікальне судно, не така вже й велика – 12 тисяч гривень. За ці гроші придбали дерево, переважно сосну. Хотіли виготовити весла з ясеня, але зрозуміли, що то дуже дорого, й відмовилися від такої ідеї.

Обрали сосну, бо борти в багатьох випадках робились саме з цього дерева. Але у старі часи пиляне не використовували – брали колоту деревину з корабельної сосни. Тепер, на жаль, такого лісу нам не дістати, тому купили пиляну. Нижні боти струга зробили з 50-ки, на борти ж використовували «дюймівку». Та придбали ми це лише після того, як я придумав стапель під збірку човна. Всі ж бо стапелі влаштовані так, що збирається дно, а потім нарощуються борти. Нам же треба було збирати догори днищем. Такий стапель і спав мені на думку. Завдяки гнучкості деревини під власною вагою домоглися такої вигнутості днища, як треба. Носи і нижні боти нам допоміг зробити Вячеслав Бондаренко (козак Варвар). Стики ж паклювали промасленими канатами, бо, як вивчили із джерел, – це кращий варіант.

– Скільки загалом людей брало участь у будівництві човна?

– У даному процесі, крім перерахованих вище, були задіяні багато наших козаків, долучалися й воїни, що захищають незалежність на сході України. Можу назвати декого з учасників створення струга: Андрій Чульський, Дмитро Лебедєв (Хижий), Олександр Довгінка (Горянин), Олександр Шамуділов (Шабля), Василь Дудко, Юрій Єгоров (Гедзь), Василь Певневець (Бандера) і багато інших, котрі приходили допомогти, аби перевернути човен і витягти його з двору Анатолія Рака (цьому козакові ми дуже вдячні за те, що дав можливість розміс­тити човна у себе на подвір’ї).

– От і козаки Старосамарські довели, що гідні пращурів.

– Так, думаю, що це лише перший човен, далі щось більше зробимо, бо ж робота гуртує козаків, та й, виконуючи її, ми ніби поринаємо в минуле, одночасно формуємо майбутнє України. Бо козаки разом не тільки човни будують, а й Україну!

Анфіса Букреєва-Стефко, «Вісті Придніпров’я».

Статья предоставлена лучшей газетой Никополя — "Проспект Трубников". Подписывайтесь на газету в специальном разделе нашего портала -"ПОДПИСКА", а также во всех почтовых отделениях. Свежий номер "Проспекта" Вы сможете приобрести в точках продажи прессы.