21 липня поблизу могили непереможного отамана Івана Сірка відбулося Свято Перуна. 

Місцева громада рідновірів уже котрий рік поспіль влаштовує етно-свято, присвячене прадавньому слов'янському Богові-Громовержцю Перуну, покровителю воїнства, що дарує могуть та звитягу. З етно-культурних джерел відомо, що наші предки святкували Перуновий тиждень навколо 20 липня, в пору дощів та громів (що ми і мали змогу спостерігати цього року також)

Грандіозне видовище з дев’ятьма багаттями відбулося проти заходу сонця на мальовничих пагорбах, що спускаються до річки Чортомлик, знаної ще як Олексіївська затока. Місце дійства – Перунове святилище, облаштоване громадою за давніми звичаями: велике кам’яне коло, посередині якого – образ срібночубого та золотовусого Перуна з мечем в руках, вирізьблений із тотемного дерева – дуба.

Вісім чоловіків різного віку – від хлопчиків до поважних мужів – смолоскипами запалили вісім вогнищ, розташованих по колу, що символізують 4 прояви Бога Сонця Дажбога (зимовий Коляда, весняний Ярило, літній Купайло та осінній Сивояр) та 4 жіночі іпостасі Бога. Дев'яте, найбільше, багаття, присвячене Перуну, палало в центрі кола.

Жреці виголошували слави Богу-Громовержцю, освятили меч та дубовий вінок як символи Перуна та урочисто посвятили у воїни всіх бажаючих чоловіків; освячували також воду, тричі зануривши у неї розпечену жарину, поєднавши таким чином чоловічу – вогняну – та жіночу – водяну стихії. Цією цілющою водою окропили всіх присутніх.

Однією з родзинок свята стало виконання прадавнього танку аркану, такий собі запальний чоловічий хоровод.

Свою звитягу та вправність у двобоях та колективних битвах показали почесні гості свята – нікопольські рицарі, історичні реставратори.

Наприкінці святкувань охочі отримали змогу пройти екстрим-тренінг духу й тіла – ходіння по розжареному вугіллю. Як відомо, такі "йогівські" практики, які використовували й наші предки козаки-характерники, позбавляють підсвідомих страхів, сприяють вірі в свої сили та гартують тіло через акупунктурні точки на стопах. На святі Перуна по вугіллю ходили не лише воїни-чоловіки, а й тендітні дівчата!

Далі відбулася традиційна братчина – бенкет під відкритим небом з розмовами, гітарою та насолодженням природою.

Святкування закінчилось, але вночі гості свята раз-по-раз тихо зникали з поля зору, виринаючи з темряви за півгодини, а то й годину. Як виявлялося, вони ходили на святилище – помедитувати, набратися снаги, осягнути незбагненне.

Єкатерина ВІДАНА.

Фото авторки та Б. Плахоття.

Праздник Перуна

Праздник Перуна

Статья предоставлена лучшей газетой Никополя — "Проспект Трубников". Подписывайтесь на газету в специальном разделе нашего портала -"ПОДПИСКА", а также во всех почтовых отделениях. Свежий номер "Проспекта" Вы сможете приобрести в точках продажи прессы.