Прокляття скіфських жерців чи неповага до історії залишають нікопольські кургани без уваги?

Як відомо, скіфська золота пектораль – найбільш відома та вагома археологічна знахідка світового значення, яка коли-небудь мала місце на теренах Нікопольщини – виявлена в кургані Товста Могила поблизу м. Орджонікідзе у 1979 році особисто Борисом Мозолевським. Зберігається ця унікальна прикраса в Музеї історичних коштовностей у Києві. Проте, як кажуть, найчастіше пектораль перебуває у надійному сховищі Національного банку України.

Визнання як відомий археолог-скіфознавець Борис Мозолевський заслужив, дослідивши багато могильників та курганів Південної України (серед яких – Хомина, Реп’яхувата, Товста, Жовтокам’янська, Бабина, Водяна, Соболева та обидві Завадські могили) та проводячи багаторічні археологічні розвідки залишків Чортомлика.

Поет, романтичний мрійник у душі, фантазер, закоханий у природу степу і жінок… Такі люди, як Борис Мозолевський, породжують в уяві казкові образи далекої, міфічної, загадкової минувщини.

Він багато чого не встиг зробити, розкопати, віднайти, написати, створити для вітчизняної археології за свої 27 років праці в історичній сфері (адже відомо , що вчений свої перші розкопки здійснив лише у 30-річному віці). В той час за свої гострі, наповнені громадським звучанням та болем за Україну та все українське, вірші (до речі, всі вони зібрані редактором та нашою землячкою Іриною Давидко у книжці «Поезії», яка побачила світ у 2007 р. у видавництві «Темпора») він був звинувачений у націоналізмі та знаходився під пильним оком КДБ. Цілком ймовірно, що саме золота скіфська пектораль врятувала Мозолевського від таборів. А, можливо, згодом – і скоротила життєвий шлях, який, на жаль, був недовгим. Деякі колеги науковця вважають «винуватицею» ранньої смерті археолога потривожену ним Соболеву могилу – поховання скіфського жерця.  

Відомий вчений-історик і краєзнавець Мирослав Жуковський пригадує у зв’язку з цим: «Тоді було віднайдено веретено – символ жрецтва, своєрідний знак влади жерців над часом: минулим, сучасним і тим майбутнім, яке вони повинні тримати під пильним своїм оком. А що ми знаємо про духовну оболонку не тільки жерців, а й будь-якої людини?..» Жерці, що за життя приховували багато таємниць від простого люду, захищались своїми незвичайними знаннями. Так само й після своєї смерті вони бажали вберегти себе, місце свого переходу з цього світу на інший різноманітними закляттями й енергетичними оберегами , пастками.

Археологи – видобувачі пам’яток історії дописемного періоду буття людини. Адже письмові джерела з’явились набагато пізніше, ніж людина почала залишати після себе письмові згадки, з яких ми можемо черпати знання про життя й минуле наших предків.

Щоб зберегти пам’ятки минулих епох, за радянських часів попереду екскаваторів та видобувачів природних ресурсів (безпосередньо у Нікопольському регіоні – запасів марганцевої руди) – немов би дивовижні «сапери історії» – йшли археологи.

Багато скіфського золота віднайдено саме Орджонікідзевською археологічною експедицією під керівництвом Бориса Мозолевського. Найбагатше поховання скіфської цариці – курган Товста Могила (там же знайдена пектораль) являв собою восьмиметровий курган, що мав ходи «чорних археологів» та мародерів, які розкопують давні могильники з метою матеріального збагачення. Але, на щастя, дещо їм знайти все ж таки не вдалось.

Багато століть Товста Могила зберігала у собі скіфські скарби, вони ніби чекали саме на цього археолога. Саме Борису Мозолевському судилось розкрити секрети кургану Товста Могила. Доля ніби берегла його для великих відкриттів і знахідок. Варто лишень згадати маловідомий факт із життя вченого. У 1952 році, навчаючись у військово-морському авіаційному училищі в Єйську (місто у Краснодарському краї РФ на березі Азовського моря), Мозолевський одного разу зібрався з однокурсниками на пірсі, щоб пострибати у воду. Раптом на берег хвилею викинуло морську міну часів другої світової війни, яка тут же вибухнула. Деякі курсанти загинули, багатьох було скалічено, окрім… Бориса. Небо чи доля оборонили його, відвернувши від біди.

Сьогодні ми стикаємося з іншою, духовною бідою – безпам’ятством та невіглаством. Славетні кургани, відомі місця нашого краю не зазначені навіть елементарними меморіальними дошками в історичній пам’яті України. На місці кургану Товста Могила та багатьох інших вже досліджених немає ані сліду минулої величі, ані вказівників на місця знахідок світового значення! В Нікополі не знайшлося вулиці, яка могла б змінити ім’я якогось партійного діяча на честь славетного археолога.

На відміну від нікопольців, яким Мозолевський здобув історичне визнання, є люди і на батьківщині археолога – у місті Миколаїві, які шанують пам’ять про нього як про особистість, історика, археолога, дослідника, поета. Однією з таких ентузіастів є Ірина Хомутовська, що навчається в аспірантурі Миколаївського Національного університету ім. Сухомлинського, інституті історії та права, на кафедрі «Історії України» і готує свою роботу з теми «Внесок Бориса Миколайовича Мозолевського в історичну та археологічну спадщину України».

Чи відгукнеться керівництво країни на пропозицію громадськості Нікополя щодо відзначення дати 21 червня Днем Пекторалі? Адже ця велична царська прикраса – не тільки візитівка Нікопольського краю, але й одна із кращих приваб України у світі!

«Чортомлик, курган і річка, що створили нашу славу.

Тут рубали персів скіфи, потім тут гуляла Січ.

І гуляла, і знову рубала ворогів не на забаву –

на добро своїх онуків, на добро…

У тім то й річ – на добро!»

Борис Мозолевський.

ВІД РЕДАКЦІЇ.

Цілком ймовірно, що дуже скоро нікопольці зможуть на власні очі побачити точну гальванічну копію славетної знахідки Мозолевського. Перемовини з цього приводу з боку Нікопольського краєзнавчого музею вже ведуться…

Надія ПІЧУГІНА.

Статья предоставлена лучшей газетой Никополя — "Проспект Трубников". Подписывайтесь на газету в почтовых отделениях, а также приобретайте по вторникам и четвергам во всех местах продажи прессы.