На прикладі діяльності громадської організації «Нікопольська Січ» хочу розвіяти враження співвітчизників про те, що козацька діяльність – це тільки вручення один одному орденів та звань, а у кращому випадку - походеньки з прапором під залп гармат та посиденьки біля вогнища з кулішем під вигуки «Будьмо!». Не все у козацтві так «іграшково і запущено», як на перший погляд може здаватися пересічному громадянину.

«Козацький десант»  «відриває» від вулиці

Розпочну з того, що в цьому році під час  святкування Дня повітрянно-десантних військ було оголошено призов до клубу початкової військової підготовки «Козацький десант», що входить до складової громадської організації «Нікопольська Січ», яку я – гвардієць-розвідник і десантник -  маю честь очолювати. На сьогодні в цьому клубі вже віднайшли себе молоді люди, які за станом здоров’я не були призвані до лав армії, та ті, хто у свій час мали проблеми з законом. Нині вони «відірвані» від вулиці, займаються спортом та бойовими видами мистецтва.

«Козацький десант» продовжує справу розформованого владою юнацького клубу «Десантник». Уже чотири роки поспіль ми безкоштовно вчимо молодь навичкам рукопашного бою, стройової, загальновійськової та повітрянодесантної підготовок. Наші вихованці засвоюють патріотично-ідеологічні основи козацького звичаєвого права, Кодексу честі, а кожне заняття починається та закінчується православною молитвою. В останні роки до цієї справи долучилися колишні викладачі клубу «Десантник» Олександр Кравцов, Максим Бальва та Володимир Временко.

В «Козацькому десанті» - сталеві хлопці!

Сьогодні варто добрим словом згадати і тих викладачів, хто допомагав на початку становлення «Козацького десанту»: двократного  чемпіона  України серед юніорів по кікбоксингу Леоніда Ленду, хорунжого Володимира Уханя, отамана відділу освіти та культури «Нікопольської Січі» Миколу Гречаного.

І злочинця затримають,  і з полум’я врятують

Влада міста нам матеріально не допомагає. Проте ми маємо тісні творчі напрацювання з відділом освіти та науки міськради і вдячні освітянам за те, що дозволяють проводити заняття у спортзалах шкіл на сприйнятливих  для нас умовах. За ці роки в клубі виховано біля п’ятдесяти справжніх патріотів України!  (Сьогодні тут навчається 18 юнаків.) Серед досягнень курсантів «Козацького десанту»  - медалі обласного і всеукраїнського рівнів.

Володимир Времєнко та Олександр Шевченко – вчителі юних десантників

Багаті ми на справжніх героїв! Курсант Юрій Кравченко з друзями виніс з пожежі малорухомого дідуся. Молоді козаки Олег Красівський та Анатолій Лякішев за  затримання злочинців відзначенні грамотами МВС. Правоохоронцями відзначився і Дмитро Клімов, який зараз навчається у Львівській військовій академії. 

Вже другий рік «Нікопольська Січ» взаємодіє з сектором кримінальної міліції по справам дітей  Нікопольського МВ УМВС України у Дніпропетровській області. За цю співпрацю ми вдячні начальнику сектора Юлії Єгоровій.

Наші курсанти-десантники разом з правоохоронцями нині патрулюють вулицями Нікополя. За сприяння цій співпраці завдячуємо співробітнику міського відділу Вадиму Ковтуну. Серед активних помічників нашої громадської організації маємо і майора міліції, колишнього працівника «шостого» відділу (УБОЗу), а нині отамана служби безпеки «Нікопольської Січі» Віталія Шеремета.

Десантник без неба – не десантник

Цього літа, нарешті, курсанти-десантники зробили свої перші стрибки з парашутом: Максим Козачок, Олександр Хомачков та Іван Жога у супроводі викладача Володимира Временко «вийшли»  з літака на висоті 800 метрів. Подібні стрибки тепер будуть регулярними!

Молоді козаки стрибають з парашутом

Ось така цікава деталь: на згадку про службу в «Козацькому десанті» хлопці поробили собі татуювання. Особисто я  проти такого «клеймування», та вчинок курсантів підкреслює  відданість справі та їхню повагу до служби.

Курсантів клубу нікопольці  могли бачити на показовому виступі з рукопашного бою у програмі до Дня повітряно-десантних військ. ЇЇ ми підготували разом із Спілкою десантників Нікополя (голова Віталій Кукушкін)  та Спілкою ветеранів Афганістану (голова Олександр Дніпровський).

Працюємо, об’єднавшись

До речі, свого часу «Нікопольську Січ» Олександр Дніпровський запросив в Асоціацію громадських організацій Нікополя «Авангард», де об’єдналися «афганці», «чорнобильці», ветерани МВС, колишні прикордонники, організації «Північ» та «Аква».  Три роки тому ми влилися в «Авангард», а через рік десантники об’єдналися у первинну організацію при Спілці ветеранів Афганістану. Тепер разом ми робимо чимало добрих для рідного міста справ. Як приклад - організовуємо військово-патріотичну спортивну гру «Зірниця на козацьких стежках».

Землі під конюшню в місті не знайшлося

У Марганці наш осавул Олександр Махіня  за свій рахунок утримує 8 коней. Неодноразово ми зверталися до місцевої влади з проханням надати землю під переведення кінного загону до Нікополя та сприяти створенню козацької кінноспортивної школи з театральним нахилом. А ще ми могли б проводити кінне патрулювання міських вулиць. На початку влада начебто допомагала у пошуках землі, а потім виявилося, що немає для нас вільної території!  Відповідь була приголомшливою: «А навіщо  нам у Нікополі коні? Ви хочете забруднювати центр міста?» На цьому все і зупинилося. Поки що..

Дерева в парку  - всихають,

а інвестиції -  на Хортицю прямують

Один із напрямків роботи «Нікопольської Січ» - побудова культурно історичного комплексу «Січ»  у парку Перемоги, де за доказом історика Мирослава Жуковського була Микитинська Січ. У присутності двох десятків отаманів Дніпропетровщини  мені особисто ще попередній губернатор Юрій Вілкул обіцяв, що область зацікавлена в побудові даного об’єкта. Та наш міський голова Руслан Токар іншої думки. «У парку, - відмовляє, - ніякої Січі не буде, я краще зелені насадження збережу».  Та дивуюся я: і дерева в парку всихають, а з ними - й історія наша, і моральні цінності, а чималі інвестиції – на Хортицю прямують!

Забув, мабуть, Руслан Токарь, що у його передвиборній програмі в абзаці про культуру другим пунктом було прописано «Відродження Микитинської Січі». Якимось дивним чином відбувається «реалізація» обіцяного!  Невже не зрозуміло, що Нікополь без історично-культурного центру втрачає свою привабливість?

Про Раду

Весною цього року як юридична особа була зареєстрована Рада отаманів Війська Запорозького Низового. Її очолив отаман козацького товариства «Нова Січ» (с. Покровське), перший заступник голови Нікопольської райдержадміністрації Микола Хнюкало. Мене обрали секретарем. Рада постійно діє при Нікопольській райдержадміністрації. Спільно з районним відділом освіти ми вже впровадили в школах району військово-патріотичну програму «Сокіл» (Джура). Наприкінці минулого навчального року під Капулівкою пройшла перша гра за цією програмою.

Хто є хто?

А на закінчення хочу довести до громадськості, що у нікопольському регіоні діє дві Ради козацьких організацій міста та району: одна - при Нікопольській райдержадміністрації (заснована з ініціативи отамана Олександра Шевченка, тобто мене), друга  - при Нікопольському  міському голові (заснована з ініціативи Юрія Полоза). А яка Рада чим займається і які організації в цих Радах  - козацькі чи псевдокозацькі, справжні чи «паперові», хто -  патріот,  а хто «під нього рядится», думати і оцінювати людям.

Олександр ШЕВЧЕНКО,
отаман громадської організації «Нікопольська Січ»,
секретар Ради отаманів ВЗН.

Статья предоставлена лучшей газетой Никополя — "Проспект Трубников". Подписывайтесь на газету в специальном разделе нашего портала -"ПОДПИСКА", а также во всех почтовых отделениях. Свежий номер "Проспекта" Вы сможете приобрести в точках продажи прессы.