Науково-пошукова робота по встановленню імен призовників Нікопольського Південнотрубного заводу не можлива без роботи з архівними документами. Велика надія була на заводський архів за 1931-1941 рр. На звернення до нього була отримана відповідь, що документи збереглися лише з 1945 року. Колосальний пласт документальної історії не тільки Нікопольського Південнотрубного заводу, але й як частина історії міста Нікополя, назавжди залишиться недоступним і доля його невідома. 

Друга надія на отримання необхідної інформації покладалась на архів Нікопольського міського військового комісаріату. До літа 2014 року матеріали по мобілізаціям воєнної доби були недоступні. Влітку 2013 року на звернення депутата Дніпропетровської обласної ради VI скликання, генерального директора ТОВ «ВНЦ «Трубосталь» О.І. Фельдмана надати можливості ознайомитися з вищеназваними документами для проведення дослідницької роботи з метою увічнення пам’яті загиблих нікопольчан у війні з нацистською Німеччиною та її союзниками Нікопольський військовий комісар підполковник В. А. Пєсков поставився з порозумінням і надав таку можливість. 

Майор Кирило Дмитрович Жданов, командир 748 с/п, 206 с/д. Фото публікується вперше.

Я відомо, всім хто служив в Збройних Силах СРСР на кожного призовника і мобілізованого закладалась обліково-послужна картка, яка заповнювалась по 34 позиціям: військово-облікова спеціальність, прізвище, ім’я, по батькові, рік народження та інші дані у тому числі службова і домашня адреси та місце роботи. Як з’ясувалось всі, до єдиної, військові облікові послужні картки, як довоєнного періоду до червня 1941 року, так і в початковий період війни до дати німецької тимчасової окупації Нікополя, 17 серпня 1941 року, так і з лютого 1944 по серпень 1945 рр. були вилучені із військкомату, як і по всім військкоматам СРСР у 1949 році по спеціальній, до цього часу таємної і не виявленої дослідниками військової історії директиви Генерального штабу Радянської Армії. Що ж залишилось? Залишились в Нікопольському військкоматі чотири політерні  книги, де записані за порядковими номерами прізвища, імена та по батькові 6941 особу  (у 1944 році було призвано 6630, у 1945 році – 311 осіб). Про загибель на фронті ця неповна, але дуже важлива інформація була скопійована для подальших пошуків про долю кожного з призовників. 

Залишалось вести пошуки в інших архівах. Першим позитивним результатом був отриманий у червні 2014 року у Дніпропетровському обласному архіві, де серед документів військового відділу обласного партійного комітету був виявлений «Список военнообязанных  запаса РККА, направленных РККА Никопольским горкомом КП(б)У в порядке партийной мобилизации» 2 липня 1941 року. У цьому списку 200 осіб, з них членів партії - 123, кандидатів у члени партії - 27, членів ВЛКСМ – 50. Аналіз анкетних даних з іншими документами не залишив сумніву – це був список 1-го Нікопольського комуністичного батальйону. На початку липня 1941 року він був направлений у піхотне училище в місто Грозний на місячні курси, а потім до діючої армії на фронт під місто Гомель. Перевірка по матеріалам ОБД «Меморіал» ЦАМО РФ та ОБД «Подвиг народа» ЦАМО РФ, яку здійснив учасник науково-пошукової групи Р. О. Мільченко, надала можливість отримати 86 документів загальним обсягом 298 аркушів. Ці документи дали можливість встановити наступне, що серед 200 осіб із вищеозначеного списку:

1. Десять осіб до мобілізації в Червону Армію працювали на Нікопольському Південнотрубному заводі, загинули на фронті та увічнені на пам’ятнику воїнам-трубникам у 1966-1985 рр.
2. Сорок п’ять осіб загинули, зникли без вісти   на фронті, померли від ран, отриманих в бою. Серед них увічнено на Стіні пам’яті 19 осіб. Не увічнені на пам’ятнику воїнам-трубникам, ні на Стіні Пам’яті меморіалу Вічна Слава - 26 осіб. Їх перелік надрукував «Проспект Трубників» у № 13 за 31 березня 2016 року.
3. Вісім осіб потрапили в німецький полон і були звільнені з нього і не значаться у списках загиблих, померлих від ран і зниклих безвісти на фронті.
4. Дві особи за матеріалами були засуджені військовими трибуналами Червоної Армії.
5. Двоє осіб, що значились загиблими на фронті, у повоєнний час виявилися живими.
6. Одна особа брала участь у діяльності радянського підпілля під час нацистської окупації міста Нікополя, була арештована і розстріляна гестапо у 1942 році. 

Отже була встановлена трагічна доля 60-ти чоловік із 200. 

За період з 2010 року наукова частина Нікопольського краєзнавчого музею на основі перевірки, вивчення архівних документів і заяв родичів становила, що імена 5-ти нікопольців заслуговують увічнення на Стіні Пам’яті меморіалу Вічна Слава. Про те відповідальні працівники відділу культури роками затягували це рішення про вшанування їх пам’яті. Тільки після звернення весною 2015 року до виконуючого обов’язки міського голови міста Нікополя А.П. Фісака вдалося позитивно розв’язати вищезгадану проблему.  За його розпорядженням створена і діє міська комісія з питань увічнення на Стіні Пам’яті меморіалу Вічна Слава мешканців міста Нікополя – військовослужбовців Збройних Сил СРСР, які загинули під час Другої Світової війни 1941-1945 рр., на чолі з заступником міського голови міста Нікополя О.В. Коник. 

Фрагмент листа до Мирослава Жуковського від сина майора Жданова Сергія.

9 травня 2015 року до переліку 1768 нікопольців на Стіні Пам’яті меморіалу Вічна Слава додалось ще чотири прізвища. 

Під час пошукової роботи вдалося встановити, що на весні 1941 року в м. Нікополі формувалися частини 206-ї стрілецької дивізії, зокрема 748 стрілецький полк під командуванням Кирила Дмитровича Жданова. Він же був військовим комендантом Нікополя. Його син С. К. Жданов повідомив, що «в 748 стрелковом полку было не только 700 работников трубного завода, но и многие жители Вашего города…». Частини 206-ї стрілецької дивізії чисельністю в 11 тисяч бійців і командирів були направлені 23 червня 1941 року на фронт на оборону столиці України м. Києва.  В жорстоких боях у липні-вересні 1941 року дивізія втратила весь свій особовий склад. От же у братських могилах під містом Києвом сплять вічним сном  нікопольці із 206-ї стрілецької дивізії, в честь якої у парку Металургів встановлено пам’ятний знак. 

На сьогодні результатом роботи науково-пошукової групи встановлено, що із числа 26 осіб, які загинули на війні і не увічнені, двоє працювали на трубному заводі, двоє - на інших підприємствах. Відповідні документи подані на розгляд до Нікопольської міської ради. Висловлюємо надію, що до Дня Перемоги 9-го травня 2016 року їх імена будуть викарбувані на Стіні Пам’яті меморіалу Вічна Слава та воїнам-трубникам, а їх родичі разом з іншими мешканцями міста вшанують їх пам'ять. Ось ці імена: Павло Тихонович Гладкочуб, Хаїм Борисович Гольдштейн, Тимофій Григорович Ємельянов, Яков Йосипович Кац. Пошук додаткових документів по іншим 22-х воїнам продовжується… 

Мирослав ЖУКОВСЬКИЙ.

Роман  МІЛЬЧЕНКО.

Статья предоставлена лучшей газетой Никополя — "Проспект Трубников". Подписывайтесь на газету в специальном разделе нашего портала -"ПОДПИСКА", а также во всех почтовых отделениях. Свежий номер "Проспекта" Вы сможете приобрести в точках продажи прессы.