Поету і журналісту Петру Бібі виповнилося б 100 років |
![]() |
11.06.2013 09:28 |
Ця дата буде відзначатися на державному рівні, а в Нікополі 1 липня має з’явитись меморіальна дошка на будинку, де митець жив після війни Петро Микитович Біба народився 1 липня 1913 року у м. Новомиргороді на Кіровоградщині у сім'ї службовця. Але доля надовго пов’язала його з нашим містом та Нікопольщиною, якы посіли чільне місце у творчості поета. Після закінчення трудової школи працював спершу в новомиргородській районній газеті, а згодом у кількох газетах Нікополя. Спочатку – у газеті «Шахтар Мангану», потім «Колгоспнику Нікопольщини», був редактором «Нікопольської правди». Пізніше був відповідальним секретарем дніпропетровської обласної газети «Зоря», членом редколегії і редактором альманаху «Вогні Придніпров'я». Згодом був призначений заступником редактора республіканської «Робітничої газети», у 1962–1975 роках – головний редактор газети «Культура і життя». Вірші почав писати ще у шкільні роки, перші літературні спроби з’явилися на сторінках міськрайонних газет, а згодом – періодичного видання «На зміну», журналів «Червоні квіти», «Більшовиченята». Автор поетичних книжок «Братерство» (1948), «Великий почин» (1951), «З любов’ю» (1956), «Слухаю серце» (1958), «А ми – навколо Сонця» (1961), «Струм» (1967), «Вись» (1970), Час» (1973), «Краплини теплого дощу» (1980), «Година зоряна – життя» (1982), «Братерство» (1983), «З вершини літ» (1986), «Цвіт багряний» (1988). Завдяки Павлу Михайловичу Богушу (до речі, це саме він познайомив мене із П. М. Бібою) маю у власній бібліотеці книжки « «Грані» (1999 р.) та «Будем жить» (2001 р.) із афтографами автора. У «Гранях» Біба підписав: «Журналісту В. П. Глядченку. Багато літ жив у Києві, а Нікополь – живе в моєму серці вічно! Тож і Ви в моєму серці. Щастя вам. П. Біба 2000 р.» За рік до завершення свого земного життя Павло Микитович у 2001 р. (помер він у 2002 р.) видав книгу «Будем жить!». Є в книжці цикл «Козацький іконостас», який він посвятив: «Павлу Михайловичу Богушу, нащадкові наказного отамана Чортомлицької Січі Якима Богуша, краєзнавцю, авторові численних книжок з історії Нікопольщини та Запорізької Січі, почесному громадянинові міста Нікополя, лауреату премії імені Володимира Антоновича із вдячністю». (Доречним буде познайомити жителів Нікополя із доробком відомого поета і журналіста. Тож в сьогоднішній і подальших публікаціях ви побачите вірші Петра Біби).
У 1950 році Петро Микитович заочно закінчив Нікопольський учительський інститут. Під час війни був на фронті, командував мінометним взводом. В роки війни друкував вірші у журналах «Українська література», «Знамя», в газеті «Література і мистецтво» Максим Тадейович Рильський в газеті «Известия» 3 липня 1942 р. писав: «На днях я получил письмо. Автор его – сержант доблестной Красной Армии Петро Биба. Он прислал мне новые стихи, написанные на фронте и в госпитале. Стихи радостно взволновали меня. Они, возможно, написаны не по «всем правилам», но в них много свежести, юношеской честности, чувства». Петра Микитовича на шляху становлення як поета активно також підтримали Павло Тичина, Володимир Сосюра, Микола Ушаков… Перебираючи власний архів, натрапив на лист від П. М. Богуша, адресованого мені як керівнику регіональної організації НСЖУ:
«Шановний Володимире Петровичу! Пропоную встановити на будинку по вулиці Пролетарській, 7 меморіальну дошку відомому українському поетові, редактору багатьох видань, заслуженому працівнику культури УРСР Петру Микитовичу Бібі. Він проживав у цьому будинку з 1945 – 1950 рр.»
Зважаючи на це клопотання поважної і шанованої людини нашого краю і враховуючи те, що 1 липня 2013 р. П. М. Бібі виповнилося б 100 років від дня народження, правління Нікопольської організації Національної спілки журналістів України вирішило виготовити пам’ятну дошку і подати клопотання на міськраду про отримання дозволу на її встановлення. Є намір запросити на відкриття меморіальної дошки рідню Петра Микитовича, громадськість, журналістів. Орієнтировна дата – 1 липня 2013 року, в день сторіччя від дня народження П. М. Біби. Зателефонував днями до київської організації Спілки письменників України. Відповідальний секретар письменницької організації Олександр Данилович Бакуменко зрадів нагоді поспілкуватися із земляками Петра Микитовича. Привітав нас із наміром відкриття пам’ятної дошки на честь видатної дати. Повідомив, що вшанування пам’яті П. М. Біби відбудеться на державному рівні. В рамках цих заходів, зокрема, виходить книжка спогадів про Бібу – «Магнітне поле життєлюба», відкривається також меморіальна дошка на будинку, де жив поет (на бульварі Лесі Українки у Києві). Восени буде проведено творчий вечір, присвячений 100-річчю від дня народження П. М. Біби. Делегація з Києва має намір приїхати до Нікополя на наш, міський захід. А сьогодні ми знайомимо жителів Нікопольського краю із творчістю поета та журналіста Петра Біби. З поетичної збірки «Будем жить!»
МИКИТИН ПЕРЕВІЗ Розглядаючи малюнок Павла Богуша «Козак Микита»
Ще світ не знав про відкриття Америк – Тут вирував прадавній перевіз На скіфський Азагаріон і Гери1, За Борисфен, у світі знаний скрізь.
Ворота в Крим, за море, на край світу Відкрили безіменні веслярі. Легенди пам’ятають лиш Микиту І то уже на Січовім Дніпрі.
Його козацький чин ушанували В народі всім - без клопотань і віз Високий мис і перевіз назвали Микитин Ріг, Микитин перевіз.
Богдана Січ Микитинська обрала На гетьмана, за крок до Жовтих Вод, Аби скоріше сурма пролунала Й почув до бою клич увесь народ.
...Сидить козак Микита на колоді, При зброї. Заклопотане чоло. Хай там на море чи на Жовті Води — Він має час ще вистругать весло!
Його хатина під горою чиста, А на причалі плещеться корма. А на горі Микитиного міста І Нікополя, звісно, ще нема. 14.02.1999.
Володимир ГЛЯДЧЕНКО, голова Нікопольської міськрайонної організації Національної
Статья предоставлена лучшей газетой Никополя — "Проспект Трубников". Подписывайтесь на газету в специальном разделе нашего портала -"ПОДПИСКА", а также во всех почтовых отделениях. Свежий номер "Проспекта" Вы сможете приобрести в точках продажи прессы. |