Саме такий вигляд отримала трійка лідерів після підведення підсумків конкурсу «7 чудес Нікопольського краю»

У грудні 2011 року за ініціативою газети «Проспект Трубників» та рекламно-поліграфічного центру «Січ» було оголошено конкурс на визначення семи чудес Нікопольського краю. Такий проект з ентузіазмом підтримали депутат обласної ради, генеральний директор НВЦ «Трубосталь» Олександр Фельдман та заступник голови Дніпропетровської обласної ради Андрій Шипко. Ми вдячні всім читачам газети «Проспект Трубників» та інтернет-користувачам нашого сайту www.ntm.net.ua за активність, Ваші думки, пропозиції та голоси. Остаточні рішення щодо визначення сімки лідерів було прийнято 20 квітня на засіданні оргкомітету конкурсу, що відбулось в конференц-залі НВЦ «Трубосталь».

Кожен з експертів мав можливість визначитись із власними сімома лідерами та розташувати їх у особистому рейтингу. Члени оргкомітету надавали свої аргументи щодо домінантів-переможців та відстоювали обрану черговість чудес Нікопольського краю. Рішенням оргкомітету до списку було долучено ще два неоголошених номінанта: Золота Пектораль, символ якої прикрашає герби міст Нікополя, Орджонікідзе та Нікопольського району, та залишки укріплень розташованої на теренах сучасного Нікополя козацького міста-фортеці Микитинська Січ як символу початку української державності та «предтечі» нинішнього Нікополя.

Андрій ШИПКО так прокоментував свій вибір сімки лідерів конкурсу: «Життя починається там, де є духовність. Козаки, наші пращури, починали з духовного – перш за все, будували в місцях свого проживання саме храм. Потім вже облаштовували Січі та укріплення. Перед військом козаки завжди несли хоругви – свій бойовий символ та духовний захист. Тобто людьми завжди керувала, в першу чергу, православна віра та духовність. Тому козацька ікона-ставротека, на мій погляд, найбільше духовне надбання та чудо всієї Нікопольщини. Друге місце я віддав могилі Кошового отамана Івана Сірка. І те, що мозок козака не зотлів і до сьогоднішнього дня, само по собі належить розряду чудес і каже про те, що Сірко був не лише великим полководцем, а й глибоко віруючою людиною».

Олександр ФЕЛЬДМАН: «Треба, щоб наша Нікопольська земля стала привабливішою. А стати такою вона може завдяки робочим місцям, визнаним і знаним історичним, культурним пам’яткам та покращенню екологічного стану.

Для мене на першому місці – Могила кошового отамана Івана Дмитровича Сірка, навколо якого і формується весь історичний пласт не такої вже й далекої історії. Другим лауреатом я б назвав Золоту Пектораль. Визначним та знаковим місцем для Нікополя і всього регіону є Нікопольський краєзнавчий музей – саме він зібрав у своїх фондах яскраві неповторні експонати минувшини, а особливо – козацької доби, доби Січей. Він здатен показати, що Нікопольщина є справжньою батьківщиною козацтва, а Січ – це символ одвічного прагнення українців до власної незалежної держави.

Звісно, і Нечаєва (або Гегелина) могила, і Спасо-Преображенський собор, і джерело на місці утворення Буцько-Томаківської Січі поблизу сучасного селища Острів – всі запропоновані об’єкти та пам’ятки заслуговують на увагу громадськості, на визнання їх дійсно чудесами Нікопольського краю. До цього списку можна було б, на мою думку, віднести і пам’ятники, які присвячені видатним, хоча і різним за масштабом – постатям краю: Нестору Махну та Осипу Шору. Адже вони були авторитетними людьми в своїх колах, мали неабиякий вплив на людей, на народну думку, на хід історії, національну самосвідомість, а Шор – щоб та не казали – на народження одного з найвідоміших та найпопулярніших персонажів сучасної літератури».

Володимир БУШТАРЕНКО, директор ТОВ «Січ-тур»: «Ми визначаємо 7 чудес Нікопольського краю – найпотужнішого в Дніпропетровської області в своїй історичній, промисловій ролі. Нині мешканці міста дбають про те, щоб 39-те за чисельністю місто України було серед кращих. Піклування про історію, привернення власної уваги до історично важливих місць, врешті-решт обов’язково викличе зацікавленість Україною та Нікопольщиною з боку її гостей, туристів. Тому я віддав першість пам’ятці національного значення – могилі Івана Сірка».

Мирослав ЖУКОВСЬКИЙ, історик-краєзнавець, заступник директора Нікопольського краєзнавчого музею з наукової роботи: «Є такий переказ, що апостол Ісуса Христа – Андрій Першозванний, проповідував у наших краях слово Боже. Сьогодні нікопольська громада володіє такою унікальною пам’яткою, як козацька Ікона-ставротека, що містить в собі частку чудотворного хреста. Тому в моєму особистому рейтингу перше місце, звісно, посіло саме це чудо Нікопольського краю – Ікона-ставротека. А далі я віддав перевагу тій ниві, на якій ми – історики – самовіддано працюємо й вкладаємо сили й душу: могилі кошового отамана Івана Сірка та видатній археологічній знахідці скіфської доби – Золотій Пекторалі».

Олександр КУШНІРУК, директор Нікопольського краєзнавчого музею: «Як на мене, то я б дещо об’єднав. Наприклад, Ікону-ставротеку із Нікопольським краєзнавчим музеєм, адже вони – невід’ємні. А пам’ятник Богданові Хмельницькому варто було б об’єднати в одне ціле із гранітним пілоном на честь обрання його Гетьманом саме на Микитинській Січі.

Золота Пектораль має бути на першому місці, бо вона є символом давньої історії України, культури України, є знаним брендом держави у культурних та наукових колах світу. І віднайдена вона саме на нікопольській землі невипадково. Ікона-ставротека, без сумніву, має, на мій погляд, потужний духовний початок, якого не мають інші об’єкти. На третє місце я б поставив пам’ятник Хмельницькому разом із пілоном про обрання його гетьманом. Могила Івана Сірка в моєму списку – четверта. На п’ятому – церква Різдва Пресвятої Богородиці, найстаріший діючий релігійний об’єкт у нашому місті, духовна пам’ятка республіканського значення. Шостий – курган «Нечаєва могила», що є не тільки часткою історії XX сторіччя, але являє собою давній і ще не розкопаний скіфський курган. І на сьомому місці – Шолоховський (Токівський) каскадний водоспад – природний об’єкт, що вражає своєю красою та первісністю».

Василь ЖИВОГЛЯД, художник, голова Нікопольської спілки художників та фотографів, автор гербів Нікополя та нікопольського району: «В своєму виборі я зробив акцент на символіці нашого міста, на тому, чим прославився наш край. По-перше, це могила Івана Сірка, до якої з’їжджались та з’їжджаються багато знаних людей. Навколо цього об’єкту існує чимало планів, проектів – він має майбутнє. Нікопольський краєзнавчий музей є цілісним комплексом, скарбницею для нашого міста. Не слід забувати й про археологічні розкопки укріплень Микитинської Січі, що стала «фундаментом» для утворення в подальшому нашого міста. Привертає уваги і найдавніша духовна споруда – Церква Різдва Пресвятої Богородиці. І, звичайно, Золота Пектораль, що входить до офіційної символіки району та міста».

Ігор АНЦИШКІН, історик- краєзнавець, зберігач фондів Нікопольського краєзнавчого музею: «Особисто я звертав увагу по-перше, на значення об’єкту у світі, Україні, виділяв об’єкти, що створені людиною та природою.

На перше місце поставив прославлений на всю країну об’єкт, який є одним з символів державотворення – могилу Сірка. Цей об’єкт беззаперечно має перспективу в своєму подальшому розвитку, зросту свого історико-культурного значення й буде відіграє позитивну роль у майбутньому нашого краю.

Друге місце я віддав скіфському царському кургану «Нечаєва могила». Це історична, сакральна пам’ятка нашого краю. Варта неабиякої уваги й пам’ятка архітектури 1822 року – Церква Різдва Пресвятої Богородиці, що знаходиться на західній околиці нашого міста. Ікона-ставротека є символом, «візитівкою» нашого музею і дійсно унікальним експонатом. Шолоховський водоспад – єдиний подібний природничий об’єкт в окрузі 350 км. Згоден: Золота Пектораль є невід’ємною частиною археологічного та історико-культурного надбання Нікопольського краю, але, на жаль, ми позбавлені доступу до неї. Як пам'ять і символ вона є, але як матеріальна річ – відсутня. Проте їй також слід відвести належне місце».

Раїса КИСЕЛЬОВА, депутат міської ради, директорка Палацу урочистих подій: «Велика шана історичним пам’яткам, що знаходяться на нашій землі: могилі Сірка, Спасо-Преображенському соборові, Золотій пекторалі, Іконі-ставротеці і решті чудес Нікопольського краю.

Але особисто для мене народження сім’ї, виховання молоді – це основа основ громадського ладу та добробуту. Палац урочистих подій і є тим форпостом, місцем, де поєднуються молодята, створюються родини. Звісно, у боротьбі за перемогу він має чимало поважних «конкурентів», але принаймні приємно, що це місце з його внутрішнім оздобленням також номінується у конкурсі «7 чудес Нікопольського краю».

Олександр ШЕВЧЕНКО, отаман «Нікопольської Січі» Всеукраїнського гетьманського козацтва ім. Івана Богуна: «Виїжджаючи на меморіал Івана Сірка, завжди відчувається містичний, величний дух цього місця. Тут беззаперечно можна отримати натхнення і силу. Для мене цей об’єкт – на «твердому» першому місці. На таких прикладах, як цей видатний козак, отаман, характерник, слід виховувати наших дітей та молодь. На жаль, в Нікополі немає самої Золотої Пекторалі, але все одно ця знахідка підтверджує, що Дикий Степ насправді не такий вже й дикий: він був колискою декількох розвинутих цивілізацій, одним з центрів арійської, еллінської та скіфської культур. В Ікону-ставротеку вкладено не тільки частка хреста, а й дух козаків, які її охороняли. Неможливо бачити цей об’єкт поза трійкою лідерів. Далі у рейтингу я б поставив неповторне природне чудо, місце, яке привертає увагу «зелених» туристів та місцевих жителів – Шолоховські водоспади або Червоні камені»…

* * *

Що ж, цією публікацією ми завершуємо проведення конкурсу й визначення сімки лідерів, але не завершуємо руху до основної мети – популяризації та пропагування унікальності природного середовища Нікопольського краю, привернення уваги до об’єктів, що мають велике туристичне значення (пам’яток археології, історії та культури, архітектури та містобудування, монументального мистецтва і природи), виявлення невідомих, забутих й недостатньо досліджених історичних, культурних куточків краю!

«Далі розглядаються можливості видання гостьової карти Нікополя, що буде безкоштовно розповсюджуватись в готелях, на авто- та залізничному вокзалах тощо, – висловив свою думку Олег Фельдман, директор видавничо-поліграфічного центру «Січ». – Пропоную також, наприклад, провести фотоконкурс. Найкращі фотороботи обраних «Семи чудес Нікопольського краю» та ще деяких історично і культурно значимих об’єктів будуть розміщені на головному туристичному сайті Нікополя. Окрім того, роботи переможців конкурсу можуть бути розтиражовані на сторінках буклету для туристів та гостей міста. Можна провести виїзні конкурси та пленери для наших місцевих талановитих художників пейзажистів, по тих визначних місцям та мальовничим місцевостям, які сьогодні обрані».

Школам, середнім та вищим навчальним закладам міста запропоновано зробити невеличкі інформаційні стенди із найвизначнішими місцинами Нікопольського краю. На основі вже зібраної інформації, проводити класні часи та виховні години, популяризуючи серед школярів та молоді красу, неповторність, унікальність нашого краю; організовувати екскурсії для молоді.

Згідно з підрахунками дзвінків, результатів SMS-голосування, інтернет-голосування та результатам експертних оцінок за бальною системою (1 місце – 7 балів, 7 місце – відповідно 1 бал) сімка лідерів – відповідно до суми балів – розташувалась так, як ви бачите на сторінці праворуч.

ПЕРЕМОЖЦІ

ОСТАТОЧНИЙ РЕЙТИНГ

1 місце. Меморіальний комплекс «Могила кошового отамана Івана Сірка»

Місце поховання легендарного кошового отамана Війська Низового Запорозьского Івана Дмитровича Сирка (нач. XVII ст. – 1680). З 1659 г. до самої смерті 12 разів обирався казацким ватажком. У боротьбі с турками, татарами та поляками провів 50 боїв і у всіх одержав перемоги. Його им’я, оточене переказами та легендами, увійшло до фольклору. Пам’ятник національного значення. Розташований приблизно у 3,5 км від повороту на с. Капуловку з траси «Запоріжжя -Кіровоград» поблизу с. Олексіївки, в 1 км на північ від с. Капулівки. Сума балів – 214 (107 експерти, 107 – громадскість).

2 місце. Ікона-ставротека

Двостороння Ікона-Ставротека Війська Низового Запорозьского – унікальна реліквія українського народу и його держави, безцінний витвір класичного українського бароко. Виготовлена у 1747 г. Містить частку животворного хреста. Експонується в міському краєзнавчому музеї. Сума балів – 180 (80 – екс., 100 – гр.)

3 місце. Шолоховський (Токівський) каскадний водоспад

Каскадний 14-метровий водоспад на річці Камянці (пороги на р. Камянці, «Червоні камені») – «молодший брат» Дніпровських порогів, пам’ятка природи, утворена відрогами Українського кристаличного щита ще у мезозойську еру. Унікальне місце для гідромасажу та спостереження 30-метрових накопичень глиб сірого, червоного та рожевого гранітів, гротів, а також кордону первісного степу та річкової долини. Місце овіяне легендами про Нестора Махна. Поруч з водоспадами у XVIII в. Знаходився зимовник останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського. Сума балів – 142 (29 – екс., 113 – гр.)

4 місце. Курган Нечаєва (Гегелина) могила

Нечаєва (Гегелина) могила – єдиний не досліджений археологами и найвищий (15 м) в степовій зоні Східної Європи великий скіфський курган. Найвища точка Никопольщины (167,3 м над рівнем моря). Під час штурму высоти у 1943 р. Тут загинуло близько 1500 воїнів Червоної армии, на згадку про яких споруджений меморіал. Розташований у 50 км на північ від Никополя, у 4 км на схід від с. Лебединое. Сума балів – 120 (46 – екс., 74 – гр.).

5 місце. Церква Різдва Пресвятої Богородиці

Церква Різдва Пресвятої Богородиці на перехресті вул. Ломоносова та Войкова –найстарший з тих, що збереглися у роки богоборства, православний храм Нікопольского краю, який охороняється державою як памятка архітектури національного значення. За різними даними, будівництво храму велося у 1812-1820 рр. Інтер’єр містить росписи роботи поета та художника Максиміліана Волошина. Сума балів – 116 (36 – екс., 80 гр.).

6 місце. Нікопольський краєзнавчий музей

Відкритий для глядачів 18 травня 1919 року як народний музей витончених мистецтв, створений на основі конфіскованої у місцевого поміщика Нечаєва художньої колекції. Налічував 688 експонатів.
Восени 1929 року реорганізований у державний краєзнавчий музей ім.. Ломоносова. У фондах музею налічується близько 42,5 тис. експонатів, які є невід’ємною частиною музейного фонду України. Найстарший документ відноситься до 1768 р., найстарший експонат – до 6000 років до Різдва Христова. Наукова бібліотека налічує понад 10 тис. томів, найстарший з яких датується 1608 роком. З нього під час евакуації було вивезено на Північний Кавказ унікальні експонати, які так і не повернулися. Один з найоголовніших центрів науково-пошукової роботи. Сума балів – 112 (32 – екс., 80 – гр.).

7 місце. Його поділили Спасо-Преображенський собор та Золота Скіфська Пектораль

Спасо-Преображенська соборна церква збудована в 1898 році. На колокольні собору знаходиться унікальний нікопольский «цар-колокол», який відлили на кошти братів-козаків Шиянів у 1793 році. Сума балів – 86 (45 – екс., 41 – гр.)

Пектораль із Товстої могили — неперевершений шедевр елліно-скіфського мистецтва, нагрудна прикраса скіфського царя IV століття до н. е. Вага — 1150 г, діаметр — 30,6 см, виконана зі золота 958 проби. Техніки виготовлення: лиття за втраченою восковою моделлю, карбування, гравіювання, філігрань, паяння, інкрустація кольоровими емалями. На думку вчених, пектораль була виготовлена грецькими майстрами-торевтами на замовлення скіфської знаті як дипломатичний дар у другій чверті IV століття до н. е. в ювелірних майстернях Афін або Пантікапея. Знайдена 21 червня 1971 року о 14 год. 30 хв. археологом Борисом Мозолевським. Зберігається у Музеї історичних коштовностей України у Києві і належить до Історичного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України. Сума балів – 86 (86 – екс., домінант внесений на вимогу експертів).

Підготувала Надія ПІЧУГІНА