НТМ - Новини Твого Мiста

У середині XХ століття Нікопольський Південнотрубний завод на чолі з директором П. А. Трубченко нарощував свої виробничі потужності. 

У липні 1951 року у старому приміщенні ливарного цеху була встановлена відцентрова машина і здійснено лиття першої партії труб. Так на заводі розпочав роботу експериментальний цех, який спеціалізувався на виробництві пічного обладнання (ролики) для заводу «Запоріжсталь». 

У грудні 1951 року у трубопрокатному цеху №1 (колишній цех малих агрегатів) був введений стан «140» №2, який за стислий час досягнув, завдяки майстерності нікопольських трубників, проектної кількості випуску продукції. 

Завдяки творчій співпраці заводу з вченими Всесоюзного науково-дослідницького трубного, Дніпропетровського металургійного та інших інститутів та наукових установ країни нікопольські трубники організували виробництво труб за новими технологіями. 

1 липня 1955 року вступив в експлуатацію трубний цех №5 для виробництва прямошовних електрозварених труб струмом високої частоти з вуглецевих та нержавіючих марок сталей, а також холоднокатаних труб з нержавіючих і спеціальних марок сталі. 

У тому ж році був збудований новий труболиварний цех, де, зокрема, була освоєна марка сталі для реактивної авіації, а в подальшому, у 1956 році – виробництво відцентрово-литих труб для особливо важливих галузей народного господарства, що склало 3000 тонн сталі. 

20 червня 1956 року у число діючих було введено цех геологорозвідувальних труб №6 з проектною потужністю 20 тис. тонн на рік. Його робота мала величезне значення для Міністерства геології СРСР у пошуках нових родовищ нафти і газу для паливно-енергетичного комплексу країни та її зовнішніх економічних зв’язків.

Завдяки введенню в експлуатацію нових виробничих
потужностей і підвищенню продуктивності праці Нікопольський Південнотрубний
завод наприкінці 1950-х років виготовляв близько 400 тис. тонн труб
2500 типорозмірів зі 110-ти марок сталі. 

31 грудня 1958 року ввійшов в експлуатацію перший в СРСР трубопресовий цех №3, де було освоєно виробництво сталевих безшовних труб способом гарячого пресування на вертикальних пресах. На прокаті було встановлено дві пресові лінії: №1 – 1500 тонн та №2 – 1250 тонн. 

Наступним передноворічним успіхом Нікопольських будівельників і трубників було урочисте відкриття 28 грудня 1959 року найбільшого в СРСР трубовальцювального цеха № 2 для виробництва прецизивних труб для приладо-, авіа– та машинобудування тощо з різних нержавіючих марок сталей та сплавів. У цьому цеху було освоєно виробництва труб довжиною до 16-ти метрів. 

Завдяки введенню в експлуатацію нових виробничих потужностей і підвищенню продуктивності праці Нікопольський Південнотрубний завод наприкінці 1950-х років виготовляв близько 400 тис. тонн труб 2500 типорозмірів зі 110-ти марок сталі. Його продукція експортувалася до 21-ї держави Світу. Напружена праця поєднувалася впровадженням культури виробництва: утримання виробничого обладнання та робочих місць у зразковій чистоті і порядку, забезпечення нормального освітлення цехів, ремонт підлоги основних цехів тощо. Заасфальтовано 16 640 кв. м заводських шляхів і під’їздів до цехів. Навколо цехів були висаджені дерева та клумби. У 1956 році був збудований та урочисто відкритий новий палац культури Нікопольського Південнотрубного заводу. 

Керівництво Радянського Союзу неодноразово відзначало нагородами працю нікопольських трубників. Зокрема, у 1953 році за особливі заслуги і досягнення в роботі наказом Міністерства чорної металургії СРСР було присвоєно звання «Почесний металург» восьми робітникам Нікопольського Південнотрубного заводу. У 1958 році за успіхи у розвитку чорної металургії 35 нікопольських трубників були нагороджені орденами і медалями СРСР, а начальник стана «400» І. С. Куценко та кольцевий К. Ф. Гарагуля удостоєні звання Героя Соціалістичної праці.

Іван Степанович Куценко. Народився у 1905 році в селі Верхній Рогачик (нині Херсонська область) у селянський сім’ї. Трудову діяльність розпочав з 12-ти років. З 1931 року на будівництві Нікопольського Південнотрубного заводу працював слюсарем-монтажником, з квітня 1935 року – машиністом автоматстану, брав участь у прокаті перших труб в цеху малих агрегатів. У серпні 1941 – квітні 1946 рр. І. С. Куценко працював на Новотрубному заводі у Першоуральську. Повернувшись у Нікополь, працював майстром в трубопрокатному цеху №2, з 1950-го до виходу на пенсію в 1960 році – старшим майстром стану «400». 

І. С. Куценко удостоєний звання лауреата Державної премії 1951 року та Героя Соціалістичної праці у 1958 році, Почесного громадянина міста Нікополя у 1967 році. Помер у 1981 році. 

Костянтин Хомич Гарагуля. Народився у 1908 році у селі Попельнасте (нині Кіровоградська область) у селянській сім’ї. З 1935 року працював на Нікопольському Південнотрубному заводі, з лютого 1937 року був робітником прокатного виробництва. З серпня 1941 року по липень 1948 року К. Х. Гарагуля працював на заводах Уралу. Повернувшись до Нікополя, працював у трубовальцювальному цеху №1 до виходу на пенсію у 1963 році. Нагороджений Золотою медаллю «Серп і Молот», орденами Леніна і Трудового Червоного прапора, медалями. Помер у 1983 році.

Мирослав ЖУКОВСЬКИЙ,

Роман МІЛЬЧЕНКО.

Статья предоставлена лучшей газетой Никополя — "Проспект Трубников". Подписывайтесь на газету в специальном разделе нашего портала -"ПОДПИСКА", а также во всех почтовых отделениях. Свежий номер "Проспекта" Вы сможете приобрести в точках продажи прессы.