НТМ - Новини Твого Мiста

За минулий рік в Україні утворилося приблизно 9 млн тонн побутових відходів. Це не більше, ніж у середньому за останні роки. Та майже 350 кг сміття продукує кожен українець щорічно, роблячи свій «внесок» до світового забруднення. Сьогодні абсолютно всі країни, незалежно від економічного рівня розвитку, знаходяться в активному пошуку шляхів уникнення сміттєвої катастрофи, серед них і Україна. Можна запозичити вдалі іноземні практики, а можна віднайти локальні способи вирішення проблеми. Шукають – і знаходять! Власний позитивний досвід в управлінні відходами вже мають як великі українські міста, об’єднані територіальні громади, так і маленькі населені пункти.

Мовою Закону

З 1 січня 2018 року запрацювали поправки до Закону «Про управління відходами», відповідно до яких сміття в Україні мало б сортуватися, але по факту у більшості населених пунктів цього не відбувається.

У Міністерстві екології відсутня повна інформація щодо управління відходами в Україні, оскільки регіони не можуть опанувати та впорядкувати таку інформацію. Міністерство природних ресурсів видало наказ та рекомендації для регіонів, як розробляти плани стосовно цього питання.

За останні три роки в Україні було розроблено два основні документи стосовно проблеми: Національна стратегія управління відходами, що прийняли у лютому цього року, а рамковий закон про управління відходами повністю підготовлено, але прийняти його не встигли. Коли запрацює нова Верховна Рада та Уряд, його треба буде знову подавати на розгляд. Він розроблений відповідно до рамкової директиви ЄС з оновленнями 2018 року.

Що стосується побутових відходів, то передбачений окремий законопроект, який розробляє Міністерство регіонального розвитку. Планується, що він буде прийнятий упродовж півроку після рамкового закону. Впроваджувати виконання законів мають органи місцевого самоврядування. Постановою №318, що прийняли цьогоріч, всі повноваження стосовно управління побутовими відходами передали на місця. Вся тарифна політика, всі процеси тепер розглядаються лише на місцевому рівні. Тому роздільне збирання сміття буде запроваджено в кожному окремому населеному пункті тоді, коли вирішать місцеві державні адміністрації.

Першочергові проблеми та шляхи їхнього вирішення

Є проблема з полігонами, оскільки більшість із них відпрацювала свій ресурс, вони просто перевантажені. Національним планом передбачена також підготовка законопроекту про захоронення відходів, відповідно до Європейської директиви.

Наталя Зайцева, експертка Офісу підтримки та впровадження реформ Мінрегіону України:

– Сучасні полігони – дороге задоволення. Для їхнього будівництва треба значно підвищити тарифи, з різних причин влада утримується від такого непопулярного кроку. Ще один шлях побудови – спонсорство, але поки що такі інвестиції в Україну не заходять. Тому сьогодні полігони проходять паспортизацію, за результатами якої буде прийматися рішення або про його закриття, або про модернізацію з можливим покращенням його екологічного становища. На багатьох полігонах вже будують біогазові установки. Газ, який тут виробляють, використовують для виробництва теплової або електричної енергії. Кількість полігонів поки що не зростає, вона коливається в межах 5800–6000, але зростає кількість несанкціонованих сміттєзвалищ, за 2,5 роки їхня кількість зросла до 2,5 тис. Саме місцева влада має стежити за порушеннями та займатися прибиранням території. Не дивно, що така проблема існує, адже штраф за таке адмінпорушення на сьогодні складає всього 170 грн. У новому ж рамковому законі передбачено значне зростання штрафів за неправильне поводження з відходами.

Контейнер для роздільного збору

Досвід

Печеніжинська об’єднана громада Тернопільської області

Послугу поводження з твердими побутовими відходами визначили однією з пріоритетних. За сприяння програми USAID DOBRE закупили 1362 індивідуальних контейнера, що дозволило укласти відповідну кількість договорів. Це запобігає накопиченню несанкціонованих сміттєзвалищ. Також одночасно розвивають послугу сортування сміття – розмістили у громаді ряд сортувальних майданчиків. Зараз реалізовано понад 80 тонн скла, понад 1,5 тонни пресованої ПЕТ-пляшки. Ігор Довірак, голова Печеніжинської ОТГ, вважає, що на законодавчому рівні потрібно запровадити місцевий «щомісячний сміттєвий податок». Для тих, хто сортує сміття, запровадити меншу ціну, хто не сортує – більшу. Такий підхід дозволить за три роки забути про проблему сміття. Проблему створення сучасних полігонів та виділення землі під них, покладену на відповідальність органів місцевого самоврядування, зможуть розв’язати лише зміни до Земельного кодексу.

Куди діваються батарейки?

Незважаючи на те, що в Україні працює багато ініціатив по збору батарейок, на жаль, жодне підприємство в нашій країні батарейки не переробляє, більше того, ця галузь категорично збиткова, на відміну від переробки акумуляторів, коли вилучення складових частково покриває збитки. Це надзвичайно небезпечні відходи, тому проблема потребує негайного вирішення, оскільки скупчення батарейок сягає десятки тонн. На всю Європу працюють лише п’ять підприємств з переробки батарейок, але цього на сьогодні достатньо для потреб. Щоб здати батарейки для переробки на спеціалізований завод, треба заплатити чималі кошти, прийом сировини не безкоштовний. Здача на утилізацію тонни батарейок обійдеться у декілька тисяч євро. Ініціативні групи зараз ведуть перемовини з цими підприємствами щодо утилізації наших відходів. Планується, що кошти на утилізацію залучать від підприємств-виробників батарейок у рамках соціальної відповідальності. Закон про розширену відповідальність виробників акумуляторів та батарейок сприятиме вирішенню проблеми. Якщо навіть не буде побудовано завод, то утилізація проходитиме за кошти виробників.

Вторинну сировину – на переробку

Українські підприємства, що займаються переробкою вторинної сировини, часто змушені закуповувати її за кордоном, оскільки в Україні не працює механізм збору цієї сировини. Ситуацію могло б виправити прийняття закону про розширену відповідальність виробників, коли, наприклад, вартість переробки упаковки закладена у вартість цієї продукції, що передбачено рамковим законом. Це стосується насамперед не лише упаковки, а й електронного та електричного обладнання, батарейок та акумуляторів, відпрацьованих масел та олив і шин. Закон вже також готовий, його прийняття планується знову ж таки через півроку після вступу у дію рамкового закону. Він передбачає, що процеси збирання, сортування та переробки вторсировини будуть відбуватися за рахунок виробника – через те, що невелика громада не спроможна фінансувати такий складний та коштовний механізм утилізації сміття. Громада хіба що може встановити контейнери для роздільного збирання, але ще треба забезпечувати спеціалізований вивіз, де задіяні пристосовані сміттєвози, організовувати сортувальні станції тощо.

Крім закону, потрібно створити при міністерстві орган з управління відходами. Наразі дуже важливо, щоб обласні адміністрації розробили регіональні плани управління відходами, де має бути оцінка поточного становища, розробка стратегії, важливо, що в планах мають бути чітко визначені місця розташування полігонів, механізми впровадження роздільного збирання. Це дуже важлива частина побудови цілої системи. Цей регіональний план згодом лягає в основу будь-якого інвестиційного проекту чи то за державні, чи то за європейські донорські кошти. Міністерство регіонального розвитку розробило методичні рекомендації, проводить навчання разом із данськими партнерами по розробці стратегічних планів з регіональними адміністраціями.

Європейські країни стали на шлях управління відходами ще у 1990-х роках, тому сьогодні вже мають 65–70% переробки упаковки. Таких показників в Україні планується досягти лише до 2030 року.

У норвезькому Бергені не смітники, а витвір мистецтва

Досвід

Баштанська об’єднана громада Миколаївської області

Втілює проект «Впровадження інноваційної моделі поводження з твердими побутовими відходами». За кошти Державного фонду регіонального розвитку та міського бюджету купили два сміттєвози і 156 контейнерів, 56 з яких – для роздільного збирання сміття, почали встановлювати їх біля дошкільних і загальноосвітніх закладів, амбулаторій, бюджетних установ, ОСББ. Ще один сміттєвоз купили за кошти громади, а за рахунок субвенції – придбали бульдозер. Проходить державну експертизу проектно-кошторисна документація реконструкції діючого сміттєзвалища. На погодженні знаходиться санітарно-технічний паспорт полігону твердих побутових відходів, відповідно до якого планується збудувати новий полігон.

Рятувальна галузь виробництва

В Україні достатньо сильна переробна галузь. Маємо 16 скляних заводів, що за розрахунками на п’ять років вперед може забезпечувати переробку наявної вторсировини, навіть якщо її кількість буде суттєво збільшуватися. Пластик переробляють приблизно 36 підприємств, а тих, що працюють на постійній основі, – 17. Це надзвичайно конкурентна галузь, де не вистачає сировини, при тому що переробка з 15 тис. тонн зросла до 50 тис. тонн.

Володимир Слабий, голова Української Пакувально-Екологічної Коаліції «УкрПЕК»:

– Саме через неможливість забезпечити стабільне постачання вторсировини, половина підприємств галузі змушені простоювати або ж закуповувати вторсировину у Європі. Наприклад, Німеччина звернулась до українських підприємців з пропозицією облаштувати пластикопереробні заводи на її ж території. Уряд Німеччини всіляко сприяє цій ініціативі, виділяє 25 тис. євро на розвиток бізнесу, надає можливості пільгових кредитів. Це говорить про те, що країна зацікавлена мати у себе такий бізнес. Комбінатів з переробки паперу в Україні 17, найбільший – Обухівський, вони теж не завантажені на повну потужність. Торік паперова галузь імпортувала 355 тис. тонн вторсировини з-за кордону, це коштувало приблизно 60 млн доларів. Тобто замість того, щоб ці гроші інвестувати у розбудову структури роздільного збирання, ми збагачуємо інші країни, тому що неспроможні забезпечити сировиною вітчизняні підприємства через відсутність системи роздільного збирання та сортування. З металопереробкою проблем у нашій країні також немає. З погляду екології такі підприємства достатньо безпечні, якщо обладнані сучасними системами очищення повітря, що перешкоджають викидам в атмосферу шкідливих речовин.

Щоб переробні підприємства працювали стабільно, треба забезпечити постійний потік сировини у великій кількості. Через це у невеликих населених пунктах може виникнути проблема з місцем для накопичення вторсировини у достатній кількості, щоб згодом експедирувати на підприємства. Чим більше населених пунктів буде охоплено, тим простіше буде збирати великі партії вторсировини.

У Скандинавських країнах та Німеччині використовують депозитну систему, яка передбачає встановлення автоматів з прийому вторсировини, але людина отримує не живі гроші, а певні бонуси, якими можна, наприклад, розрахуватися за квиток у громадському транспорті чи отримати знижку в магазині тощо. Але робота такої системи надзвичайно дорога, оскільки крім того, що автомат приймає тару, він має зчитати маркування, яке спеціально наносилося іншою машиною на підприємстві, тобто відбувається суворий облік упаковки. Таким чином, коли людина купувала продукт в упаковці, вона заплатила за неї гроші, тепер їх має повернути той, у кого купувалася пляшка або банка. Працює цілий інформаційний сервер з даними з упаковки на зразок банківської системи. Коли у Німеччині вводилась ця система, інвестували 815 млн євро, 730 млн євро коштувало забезпечення роботи цих автоматів. Тому впровадження подібної системи можливе лише у країнах з високим рівнем життя.

Набережну у Копенгагені прикрашає людина з металобрухту

Інсталяції у Данії привертають увагу

Досвід

Місто Вишгород Київської області

З 2017 року запрацював пілотний проект з роздільного збирання відходів. Декілька великих компаній у рамках соціальної відповідальності інвестували гроші у створення інфраструктури повного циклу роздільного сміттєзбирання. Встановлено контейнери для роздільного збирання – на сьогодні це 240 контейнерів у місті з 35 тис. населення, придбали спеціальну машину для вивозу таких відходів на сортувальну станцію, після сортування вторсировину здають на підприємства переробки, а залишки вже відвозять на полігон. У тариф жителів міста не закладено витрати на роздільне збирання, вони сплачують лише звичайну плату за вивезення сміття. Важливо, що у таких проектах корупційна складова зведена до мінімуму, оскільки задіяно декілька компаній, які виконують свій ланцюжок роботи.

Увага до маркування

Сучасна людина має звертати увагу на позначки, якими марковано упаковку товарів. Та свідомо ставитися до утилізації упаковки, згідно із зазначеними вказівками.

«Викинути до смітника» – саме так слід зробити з упаковкою з таким малюнком.

«Особлива утилізація» – таке екомаркування ставлять на джерелах живлення (батарейках) або ж товарах, які вміщують у собі небезпечні речовини (ртуть, свинець). Такі предмети не можна викидати у загальний смітник, їх потрібно відокремити та здати на утилізацію у спеціально відведені для цього місця.

«Петля Мебіуса» – знак вторинної переробки означає, що упаковка частково або повністю зроблена з вторсировини або ж підлягає вторинній переробці.

Коштовний процес роздільного збирання не позначився на тарифі для вишгородців

Роздільне збирання у Вишгороді впроваджуєься за рахунок  великого бізнесу

Досвід

Київ

Запрацювала ініціатива «Україна без сміття», за якою люди у вихідний день приносять на сортувальну станцію (25–30 контейнерів) вторсировину, інколи навіть доплачуючи за те, що у них візьмуть сміття на переробку. Це говорить про зростання свідомості населення. Запит у суспільстві на цю проблему величезний.

Куди подінеться сміття? 

Відходи, що не підлягають переробці, можуть бути або захоронені, або ж спалені. Вартість будівництва сучасного сміттєспалювального заводу сягає від 200 до 600 млн доларів. Оскільки держава не спроможна забезпечити таке будівництво, а залучити інвесторів під такий бізнес вкрай важко, тому переважний спосіб управління відходами в Україні – це захоронення на полігонах. Звичайно, що зробити сучасний екологічно безпечний полігон коштує значно дешевше. Поки Україна планує йти саме цим, доступним для нас, шляхом. Планується закриття небезпечних полігонів, тих, що відпрацювали свій ресурс та проектування, і будівництво сучасних містких полігонів. Важливим кроком до розв’язання проблеми управління побутовими відходами є інформування населення, виховання культури споживачів, яку слід формувати з самого дитинства.

Досвід

Скандинавські країни

У Скандинавських країнах роздільне збирання сміття – усталена буденність. Але щоб привернути увагу до масштабу забруднення довкілля, доволі популярними стали проекти зі створення інсталяцій зі сміття та встановлення їх у людних місцях. Наприклад, величезна риба, створена з побутових відходів, які дістали з моря, змушує задуматися над «внеском» кожного, як у загострення проблеми, так і у її вирішення.

До вирішення має долучитися кожний – відмова від поліетиленового пакету або пластикової пляшки сьогодні може зробити чистішим наше «завтра».

Замість шпалер у порту Стокгольма - пластик

Оксана ЛИМАР.

Статья предоставлена лучшей газетой Никополя — "Проспект Трубников". Свежий номер "Проспекта" Вы можете приобрести в точках продажи прессы или оформив подписку.