НТМ - Новини Твого Мiста

Висне небо синє,

Синє та не те.

Світить та не гріє

Сонце золоте.

Темная діброва

Стихла і мовчить.

Листя пожовтіле

З дерева летить.

Яків Щоголів.

Жовтень – один з кращих місяців у Придніпров’ї. В яскравому вбранні стоять сади, ліси, чагарники. Особливо гарно у змішаних посадках. Жовто-золоте листя тополь і беріз, червоні та фіолетові барви ліщини й ожини гармонійно сполучаються з ще зеленим вбранням дуба.

Тиша. Застояна. Густа, дзвінка. Через поріділий намет лісу поволі пробивається сонячний промінь. Не чути радісного співу зябликів, іволжиної флейти, журливого воркування горлиці. Дрібно застукає десь невтомний дятел. Сердито застрекоче потурбована сойка, та ще й важко застогне самотній крук.

І знову – тиша.

Жовтень – середина осені. Характер у нього норовистий і неврівноважений. Погода мінлива, як навесні: по пливуть над землею кошлаті хмари і мрячить дрібний дощ, то вслід за ранковим приморозком – лагідне сонце.

Ранок. Розсіваються густі сутінки. З глибоких балок виринають біленькі хати села. Матово віддзеркалюють ставки на днищах балок. Десь за пасмом високих горбів загорається сонце. Над селом у широких балках нависла дзвінка тиша. Під кущем калини біля ставка схилився над вудками риболов. Його постать-тінь оживає лише тоді, як на гачку затріпоче золотистий карасик.

Все ясніше багряніє схід небосхилу. Викочується мідне кружало сонця. Його яскраві промені пронизують ранкове повітря.

Зів’яв, вилиняв степ. Посіріли білі кружала цвіту перекотиполя. На скіфських валах і курганах вітер колише ріденький чуб ковили-тирси. Вона – живий свідок давнини. Ще недавно ті могили стояли незмінними вартовими вічності на півдні України.

У діброві тиша. Чути, як впаде на землю жолудь. Квокне десь сполоханий дрозд.

Зайці-біляки шубки міняють – літнє хутро зимовим підшерстком підбивають.

У дикого кабана підросла дітвора. На сірих спинках підсвинків злиняли примітні смужки. Вдень кабани відлежуються в найглухіших хащах. А вночі розкопують мишачі комори з горішками граба, бука, липи, шукають сойчині схованки з жолудями та горіхами лішини. Частенько й кукурудзяні плантації відвідують.

Охайний барсук упорядкував підземну спальню, освіжив постіль – до зимової сплячки приготувався.

У шатах дерев і кущів все виразнішими стають червоні, оранжеві, жовті, коричневі й фіолетові барви. У дібров і гаїв – друга молодість. Поети та художники звуть її золотою осінню. Молода весна пишається ніжним смарагдом, білопінним цвітом садів, буянням степів і левад, солов’їним і жайворовим співом. Розважлива, хазяйновита осінь – не пара пустотливій весні. Та й на полотнах найталановитіших пейзажистів красуня весна і досі не зображена так соковито, як зріла осінь. Весняна симфонія радує, бадьорить, а від осінніх барв повіває смутком.

І все ж: зупинись, осіння мить – ти прекрасна!

Не одірвати очей від кущів калини. Рум’яними гронами густо обвішана вона. Малинові покришки жовтих зернят на гіллі бруслини наче свіжі квіточки. А якою красою світяться рубінові китички ягід колючого барбарису, червоні та оранжеві яблучка шипшини!

Вересень, кажуть, пахне яблуками, а жовтень – капустою. Який овоч зрівняється з нею за поживною цінністю? Жителі екваторіальних країн охоче міняють на неї навіть ананаси.

О цій порі селяни з давніх-давен закінчували польові роботи. Починалася пора сватань та весіль.

Прекрасна і в той же час суина пора. Виразно доноситься тужливе курликання журавлів. Ось вони на голубому фоні неба, витягнувшись у рівні довгі ключі, впевнено летять на південь. Сумні і разом з тим мелодійні й гортанні курликання.

Закриваються барвисті очі айстр, хризантем, цих квітів осені. Холодний вітер зриває шкарубке листя і вистелює ним дорогу зимі. Але мине ще кілька днів, і син жовтня – листопад замкне ворота осені… На порозі зима.

Володимир РЄЗНІК.

Статья предоставлена лучшей газетой Никополя — "Проспект Трубников". Свежий номер "Проспекта" Вы можете приобрести в точках продажи прессы или оформив подписку.