НТМ - Новини Твого Мiста

Реформа місцевого самоврядування, що активно впроваджується урядом, вийшла на фінішну пряму, однією з основних своїх завдань вона ставить наближення послуг до населення. І мова йде не лише про те, що всі необхідні послуги людина має отримувати якомога ближче до свого місця проживання, але й про те, що вони мають бути доступними для кожного члена громади. Це стосується не лише спрощення бюрократичних процедур, але й фізичного доступу до об’єктів інфраструктури міста. Чи вдалося нікопольській владі впоратися з таким непростим завданням, ми аналізували та тестували…

Привід для уваги

У 2020 році спливає термін виконання однієї з програм місцевого розвитку «Доступне місто», яка була прийнята Нікопольською міською радою ще у 2016 році. Документом передбачається створення умов щодо безперешкодного доступу людей з обмеженими функціональними можливостями до об’єктів інфраструктури міста, включаючи місця праці та відпочинку, загального користування, лікувально-реабілітаційних, спортивних, культурних центрів, зупинок громадського транспорту тощо, а також до інших видів соціального сервісу та соціальних послуг. Програма має перелік запланованих до виконання заходів. Про те, що вона дійсно функціонує, говорять нові пункти, якими продовжує доповнюватися список.

Бібліотека готова прийняти в гості всіх читачів

Тепер у гості до мера можуть дістатися всі охочі

Стосується кожного

Маломобільні групи населення, для яких розбудовується простір для вільного пересування, – це не лише люди у візку та незрячі, але й люди похилого віку, що користуються допоміжними засобами чи сторонньою допомогою для пересування; батьки з дитячими візочками; травмовані, що тимчасово втратили працездатність та спираються на милиці чи ціпок; малеча, що їздить на велосипеді чи самокаті тощо. Тобто величезна кількість громадян потребує пристосованої безбар’єрної території.

Людей, що відносяться до маломобільної групи населення, багато

Центром міста на візку

За чотири роки у нашому місті відбулося значне покращення з облаштування інклюзивної інфраструктури, отже «Доступне місто» працює. Найкраще пересуватися людина у візку може у центрі міста, де пристосовані тротуари, наявні пандуси або встановлені дзвоники виклику помічників для допомоги при заїзді до установ, наприклад як у Пенсійному фонді. На жаль, що до магазинів по проспекту Трубників, то багато з них залишаються недоступними для маломобільного населення, при перевірці виявилося, що у декого кнопки виклику – декор для галочки, оскільки на реальний виклик так ніхто і не вийшов. Дивно, що підприємці не розглядають людину на візку, як потенційного покупця, адже великі супермаркети попіклувалися про зручні пандуси, а гральні зали та ломбарди – про працюючі сигнальні кнопки. Зрозуміло, хто краще розуміється на маркетингу. Шкода, але навіть не у всі аптеки наявний безперешкодний доступ. Деякі об’єкти мають пандус, але встановлений він не для допомоги, а для знущання, оскільки навіть без перевірки видно, що самостійно подолати таку перешкоду просто неможливо.

Для зустрічі з мером міста у будівлю міської ради можна піднятися коштовними сходами, а можна дістатися зручним пандусом – не дарма гроші витратили. Новенький гідний пандус та тактильну розмітку отримала і Центральна міська бібліотека взамін жахливих залізних рельсів. Медичні, культурні міські заклади готові до прийому гостей та пацієнтів з особливими потребами.

Новими тротуарами пересуватися зручно

На виклик так ніхто й не вийшов

Думайте, що будуєте! Це ж не пандус – це знущання

Зона темряви

Обидва вокзали, начебто, готові до обслуговування маломобільних груп населення. На залізничному – чудовий зручний пандус, але щоб до нього дістатися, треба якось перепливти калюжу розміром з невеличке озерце, яке утворюється під час навіть нерясного дощу, що під силу не кожній людині і на своїх двох. Автовокзал вирішив питання пристосування території, повісивши на вхідних дверях оголошення із зазначенням прізвищ співробітників, відповідальних за обслуговування людей, що потребують допомоги, та номером мобільного телефону, за яким цих самих співробітників можна викликати. А що, так можна? Не маєш мобільника – нікуди не їдеш? А як побачити оголошення незрячій людині? На залізничному вокзалі центральний вхід обладнано звуковим сигналізатором, і він працює, на відміну від звукового оповіщення міських світлофорів, встановлення яких передбачено програмою «Доступне місто». Наприклад, на перехресті біля ТЦ «Владі» не лише не працює звуковий орієнтир світлофора на пішохідному переході, але й розтрощено з’їзд-підйом на протилежному боці від Торгового центру, навіть звичайні пішоходи ризикують отримати травми.

До пандусу ще допливти треба

Схвально, що більшість тротуарів, які активно облаштовують останнім часом у різних куточках міста, мають візуальні та тактильні розмітки для людей з поганим зором. Здивувала нова доріжка у центрі міста, що паралельна новозбудованій алеї – рельєфна жовта плитка лише на початку та в кінці тротуарного відрізку. А розмітка де? Як має людина, що нічого не бачить, подолати цю відстань, за чим орієнтуватися? Хто прийняв таку роботу? Причому на самій алеї розмітка є, незрячі можуть нею пересуватися, як і люди на візку. Хоча потрапити на саму ж алею безперешкодно не вдасться! Щоб заїхати візком на неї, треба неабиякі навички майстерного керування візком або ж стороння допомога, бо чомусь недопрацювали зручний з’їзд-підйом на пішохідних переходах. Дивно, адже цей об’єкт недешева новобудова і мав би відповідати новим законодавчим нормам.

Без трюків на нікопольських вулицях не обійтися

На новеньку алею не так просто потрапити

Подорож міським транспортом

Скористатися міським транспортом на візку можливо, але не на всіх маршрутах. Як показав експеримент, у старих автобусах та типових маршрутках відсутня можливість заїзду та перебування у салоні маломобільних груп, але великі автобуси, що курсують на довгих маршрутах, пристосовані для перевезення людей на візку, дитячих візочків тощо. Приємно, що люди готові поступитися стоячим місцем на користь пасажира на візку. Цього року міська влада підійшла до вирішення цього питання шляхом запровадження «Соціального таксі», на якому люди з інвалідністю безкоштовно можуть дістатися у потрібне їм місце. Більше того, до цілей програми «Доступне місто» додали придбання спецавтомобіля з підйомним механізмом для перевезення людей на візках та його обслуговування (за наявності фінансування). Хочеться сподіватися, що на таку необхідну річ гроші таки знайдуться.

На основних маршрутах пристосовані автобуси є

Попри все, хочеться відзначити, що позитивні зміни у забезпеченні мобільності для населення у Нікополі є, багато чого зроблено, а ще більше ми маємо зробити для того, щоб кожен мешканець почувався повноправним членом нашої громади, щоб не залишилося людей, позбавлених можливості вільно пересуватися рідним містом, що стали в’язнями у власних домівках.

Антон Сєров, голова Нікопольської спортивно-оздоровчої організації людей з інвалідністю «АКВА»:

– Дуже тісно співпрацюємо з міською владою. До нас ставляться з розумінням, часто підтримує наші ініціативи. Як інакше? Адже наша організація налічує велику кількість людей. У місті працює такий дорадчий орган, як « Комітет доступності», куди ми можемо звертатися зі своїми пропозиціями. Бюджет на програму «Доступне місто» планується заздалегідь на рік. Цьогоріч за рахунок нього облаштували пандусами місця проживання двох осіб, які цього потребують, це така ж кількість, як і минулого року. Справа в тому, що якщо пішохідна зона більш-менш доступна, то всередині приміщення закладів не пристосовані для переміщення маломобільних груп населення. Це пов’язано з тим, що більшість будівель були зведені у радянську епоху або й раніше, і такі зручності не передбачені архітектурним плануванням. Зміни потребують великих коштів, тому покращення відбуваються по мірі наявності грошей. Останнім часом приємно спостерігати, що свідомість людей все ж таки змінюється. У Нікополі завдяки місцевій владі, депутатам, небайдужим нікопольцям з’являються ділянки, де безперешкодно можно пересуватися на візку і це не лише у центрі міста, а навіть у віддалених районах. Що може звести добрі починання нанівець, або зіпсувати тривалу роботу, так це людський фактор. Хотілося б звернути увагу людей, які безпосередньо займаються будівельними роботами по пристосуванню навколишнього середовища, до тих, хто виготовляє необхідні речі для людей з інвалідністю, на те, що вони повинні розуміти для кого та для чого вони це роблять! Це дуже важливо! Треба добре подумати про зручність, функціональність, комфорт, можливість практичного застосування речі та послуги, що надає підприємець. Наприклад, оскільки будівельники часто ігнорують законодавчі норми, тому виходить, що начебто з’їзд наявний, а скористуватися ним важко, а інколи і зовсім неможливо.

Оксана ЛИМАР.