НТМ - Новини Твого Мiста

16 років тому він пішов з життя

Павло Михайлович Богуш – історик, краєзнавець, журналіст, учитель. Він залишив після себе великий творчій спадок. Метою його життя було якомога повніше зібрати і передати нам знання з історії рідного краю, пробудити в кожному з нас інтерес до свого рідного, родинного, національного, всього того, без чого не може існувати ні людина, ні її родина, ні цілий народ. І на цьому шляху йому вдалося зробити багато.

Павло Богуш на своєму останньому дні народження

Павло Михайлович Богуш народився 17 березня 1922 року в селі Леонтіївці Новоронцовського району Херсонської області. У 1930 році батька розкулачили і вся сім’я була вислана у Вологодську область. У 1938 році Павло закінчив неповну середню школу. А у 1942 – Череповецький лісотехнічний технікум. Після його закінчення був призваний до лав Радянської Армії. Тривала Велика Вітчизняна війна і Павло Михайлович у складі 10-ї мотобригади 3-го механізованого корпусу приймав участь у боях на Калінинському фронті. 3 грудня 1942 року був тяжко поранений. А у червні 1943 року Павло Богуша було демобілізовано, як інваліда III групи.

Деякий час Павло працював на Жаровському лісопункті, у 1944 році вступив до Вологодського педагогічного інституту на історичний факультет, одночасно працював вчителем у Вожегодській середній школі.

У 1946 році переїхав до Нікополя. Але й тут Павла Михайловича не покидало бажання вчитись: у 1950 році він закінчує Херсонський учительський інститут. Закінчивши історичний факультет, Павло Богуш став викладачем і понад 50 років свого життя присвятив дітям. Він горів на роботі, жив громадською діяльністю, нічого не вимагаючи натомість. Усе життя історик-краєзнавець вивчав минуле нашої держави та краю. Проводив лекції та бесіди зі школярами і студентами. Мабуть, немає в місті людини, яка б не знала Павла Михайловича в обличчя, не слухала його розповідей про визначні міста нашого славетного краю або не читала його історичних та аналітичних публікацій.

Він залишив по собі цілу епоху досліджень та більше 1000 статей та публікацій. На його рахунку 20 історичних книжок-посібників з вивчення історії рідного краю, для якого він зробив так багато. Саме за його ініціативи в місті був створений перший шкільний музей, встановлювались меморіальні дошки діячам культури та мистецтва, створювались кінофільми про історію козацького краю. Богуш був серед ініціаторів відродження козацької спадщини на Нікопольщині. Навіть останнім його заповітом було продовжувати розпочату нам справу. «Все своє життя я працював вчителем, викладав історію, географію, малювання. Я хотів, аби діти знали як можна більше з історії своєї Батьківщини, своїх предків. Це стало невід’ємною частиною мого життя. Я не уявляю себе без викладацької діяльності, і тому, звичайно, вважаю себе педагогом. Але в душі я – поет, як, напевно більша частина людства», – так говорив про себе за життя Павло Михайлович Богуш.

У 1996 році за значний внесок в дослідженні історичного минулого міста Павлу Богушу було присвоєно звання Почесного громадянина м. Нікополя. 24 березня 2003 року Нікополь втратив істинного патріота української землі. Та говорять, що людина жива, поки живе пам’ять про неї. На середній школі №20, де Павло Михайлович відпрацював більше 20 років встановлено меморіальну дошку. А нікопольці зберігають щиру пам’ять про видатного краэзнавця.