НТМ - Новини Твого Мiста

Эта фраза из выступления городского головы Андрея Фисака на торжественном собрании, посвященном 100-летию Никопольского краеведческого музея, очень точно передает важность как события, так и самого факта существования в нашем городе настоящей сокровищницы истории нашего края, центра научной и культурно-образовательной работы.

Стрімко плине час і вже 73 роки відділять нас від переможного травня 1945 року. Але кожен рік з’являються нові документи, свідчення та факти про найстрашнішу війну в історії людства – Другу світову. І ось до Дня Перемоги пошукова група проекту «Нікопольский «Меморіал» воїни-трубники» знайшла ще 4 призвіща воїнів, що не повернулися з фронту.

В одному з номерів «Проспекту Трубників» була опублікована стаття про переправи німецьких військ у Нікополі. До редакції надійшов допис Мирослава Жуковського, заступника директора з наукової частини Нікопольського краєзнавчого музею, з продовженням цієї теми.

Я еще помню, как сюда слетались стайки студентов в белых халатах. Они то и дело мигрировали от основного корпуса медучилища (который и сейчас в строю) к этому – второму. Но со временем студенческий поток иссяк. И будто последние жизненные силы покинули этого нарядно, в стиле конца XIX века, одетого старика. Если в первом десятилетии двухтысячных он еще кое-как сохранял в приличном виде свой фасад, то сейчас здание по Никитинской, 62, что на площади Б. Хмельницкого, выглядит совсем удручающе. Того и гляди рухнет, оставив вместо себя лишь зияющую дыру на площади.

Сто лет назад было время великих трагедий и потрясений. Через сто лет Украину это не минуло… 1917-й был годом двух революций, отречения Императора Николая ІІ от престола, началом Гражданской войны, крушением и распадом крупнейших империй мира и изменением мировой карты. В результате революции было свергнуто Временное правительство, началась Гражданская война, Российская империя прекратила свое существование и на её территории образовались новые государства, такие как Финляндия, Польша и ряд других. За период Гражданской войны было провозглашено около 35-ти «революционных» и порядка 37-ми «контрреволюционных» национальных государственных образований. Большинство из них просуществовало от нескольких месяцев до года.

16 років тому він пішов з життя. Павло Михайлович Богуш – історик, краєзнавець, журналіст, учитель. Він залишив після себе великий творчій спадок. Метою його життя було якомога повніше зібрати і передати нам знання з історії рідного краю, пробудити в кожному з нас інтерес до свого рідного, родинного, національного, всього того, без чого не може існувати ні людина, ні її родина, ні цілий народ. І на цьому шляху йому вдалося зробити багато.

У духовному житті запорозького козацтва у ХVІ–ХVІІІ століттях вагоме значення мала православна віра та її соборний храм – січова церква Святої Покрови Божої Матері. Нікополь є єдиним містом в Україні, яке було засновано Військом Запорозьким у 1639 році в урочищі Микитин Ріг. Саме в січовому храмі Святої Покрови Божої Матері молився Богдан Хмельницький 29 квітня 1648 року після обрання його Гетьманом Війська Запорозького тридцятитисячною козацькою радою. До речі, баневий хрест вищезгаданої церкви зберігається у Нікопольському краєзнавчому музеї.

Просматривая никопольские газеты столетней давности, я неожиданно наткнулся на грустную статью под названием «О маленьких». Она была напечатана 19 января 1919 года в «Нашей газете», издаваемой Никопольским Студенческим Союзом. Автор статьи, под псевдонимом «Б-е», описывает безрадостную, серую жизнь школьников нашего города, которым довелось жить в трудные годы гражданской войны. И хотя с момента написания статьи минул целый век, она не утратила своей актуальности. Тяжёлое материальное положение многих семей вынуждает родителей отдавать все силы «погоне за куском хлеба», а дети зачастую предоставлены сами себе. Из-за военных действий на Донбассе, в Украине, как и 100 лет назад, вновь появились сотни тысяч беженцев, и подрастающее поколение опять играет «в войнушки».